Яскрава, полемічна, жорстка робота Ільїна, вперше опублікована в Берліні в 1925 році, коли враження Громадянської війни та спогади про жахи «червоного терору» для російської еміграції ще були болісно свіжими. У праці, присвяченій «білим воїнам — носіям православного меча», речник право-консервативного крила Русського зарубіжжя рішуче засуджує «непротивленську» теорію Льва Толстого з її «сениментальним моралізмом», проводить розмежування між власне насильством як безглуздим і жорстоким пригніченням та «застосуванням сили» — тобто усвідомленим і морально виправданим припиненням якоїсь шкідливої й небезпечної діяльності. Перше він засуджує, а друге вважає просто необхідним для подальшого існування людського суспільства.