Про кохання та інших демонів

Про що б Маркес не писав, по суті він пише про кохання. Про кохання — і «Сто років самотності», і «Спогади про моїх нещасних повій», і, звісно ж, «Про кохання та інших бісів»…

Юну маркізу Марію вважали одержимою бісами й ув’язнили в монастирі. Рятувати її душу взявся молодий священник Каєтано.

Рідні дівчата й благочестиві монахині забули старовинну іспанську приказку: «Коли вогонь підносять до пороху, добра не жди».

А що далі?

Кохання! Пристрасть!

А бісів кохання й пристрасті, як відомо, не вигнати ні постом, ні молитвою, ані навіть полум’ям багаття…