Уявіть знайому ситуацію: ви йдете в ліс із дітьми. Рано чи пізно вони починають шуміти: то зачіпають щось під час ігор із біганням, то знаходять якусь звіринку й радісними криками сповіщають усіх про свою знахідку, то просто кричать від надлишку емоцій. І дорослі мимоволі зупиняють їх: «Тихіше, не кричи так!»
А чому, власне? Невже шум, який створюють люди, так заважає оленям і косулям? Загалом дикі тварини люблять тишу, але зовсім не тому, що шум надто сильно б’є по їхніх чутливих вухах. Якщо в кронах шумить буря або дощ барабанить по листю, тоді інші звуки для них не чутні. Олені й косулі можуть не розчути вовка, який крадеться, або рисі — а це дуже небезпечно. Тому вони віддають перевагу захищеним від вітру й дощу місцям, де здалеку можна почути хруст будь-якої гілочки, що ламається. А от шум, який створюють люди, не тривожить звірів, бо він наповнює не весь ліс цілком, а доходить із якогось конкретного місця. Крім того, великі ссавці розуміють, що їхні найзліші вороги (ті самі люди, але з мисливським спорядженням) не вийшли за здобиччю.
Вікове обмеження: 0+