«Знову газети повні розмовами про боротьбу з розповзанням проституції, про знищення торгівлі білими рабинями, про правила для одиноких, квартирних господинь, про охорону від розпусти неповнолітніх і т. ін. Скликаються й очікуються з’їзди, складається союз “захисту жінок”, готуються проєкти, пишуться промови, створюються статті. Скільки гарних слів, благих намірів — треба віддати справедливість цим намірам — дуже часто переходять і в доброзичливі вчинки, і в корисні пробні заходи! І з року в рік, із десятиліття в десятиліття повторюється одна й та сама історія: доброзичливі вчинки призводять до результатів мало не прямо протилежних бажанню, а з заходів для жіночої статі виникає зовсім несподіваний сюрприз — якась нова житейська каторга, гірша за колишні…»