«Знову газети повні розмовами про боротьбу із розвитком проституції, про знищення торгівлі білими невільницями, про правила для неодружених, квартирних господарок, про охорону від розпусти неповнолітніх тощо. Скликаються й очікуються з’їзди, складається союз “захисту жінок”, готуються проєкти, пишуться промови, створюються статті. Скільки гарних слів, благих намірів — треба віддати справедливість, — дуже часто переходять і в доброзичливі вчинки, і в корисні пробні заходи! І з року в рік, із десятиліття в десятиліття повторюється одна й та сама історія: доброзичливі вчинки призводять до результатів чи не прямо протилежних бажанню, а від заходів жіночій статі зростає — зовсім несподіваним сюрпризом — якась нова побутова каторга, гірша за попередні…»