«Я наймаю тебе! Будеш нянею! Ось дитина!»
Всуває мені в руки пищачий клубочок.
«Що?—та навіть слів для відповіді не знаходжу.
«Пелюшки, підгузки і що там ще треба… список напишеш шоферу».
«Зачекайте!..» малюк трохи затихає в моїх руках.
«Вважай, повернуся ввечері, і якщо дитина плакатиме або голодна — ти пошкодуєш про це».
Я просто йшла в магазин, щоб купити зеленого горошку для олів’є. На дворі 31 грудня. Час робити салати й вірити в дива. Але величезний позашляховик зірвав усі мої плани. Тепер я нянька в багатого чоловіка. І він не прощає помилок.