— Швидше!—Тихіше! Тихіше!
Один малюк допомагає іншому порпатися в моїй сумці.
— Ах ти ж! — я хапаю дітей за вуха. — Ви хотіли мене обікрасти?!
— Що тут відбувається? — чоловік у строгому костюмі заходить слідом за мною.
— Тато! — плачуть діти, наче я їм вуха відриваю.
Та я ж зовсім трішки.
— Ти хто? — грізний погляд, і я одразу випускаю дітей.
— Я? Прийшла влаштовуватися на роботу?
— Вважай, що тебе вже взяли! Контракт підпишемо сьогодні!
Я зробила велику помилку. Тягала за вуха не тих діток. І тепер цей грізний багатій ставить мені умову. Я маю пів року відпрацювати в нього нянею. Тільки от… його дітки — справжні розбишаки!
Постривайте… Чому вони раптом стали такими миленькими!
І що означає «мама»!
Малюки, я вам не мама!
Як таке може бути?