Роман Івана Шмелєва, написаний у формі сказу (оповідки), — це безхитрісна розповідь старої няньки Дар’ї Степанівни про життя до і після революції. Віддана душею і тілом своїй вихованці Катичці, вона проходить разом із нею через усі негаразди: крах звичного устрою, вигнання, мандри різними країнами й континентами, зберігаючи в серці просту віру та моральний стрижень.