«Медицина — це не твоє, зате ти чудова няня. Моя донька ні з ким так не ладить, як з тобою. Рішено. З завтрашнього дня ти моя няня», — заявляє головний лікар.
Я навіть підводжуся від несподіванки:
— Ким це вирішено? Я, взагалі-то, лікар! Яка няня! Ви хоч знаєте, що буде, якщо мої батьки дізнаються…
— Із ними я домовлюся. По руках?
Я замислююся на секунду. Адже він правий. Я тут лише з ініціативи батьків… І як же мені хочеться втекти від ненависної роботи.
Але бути нянею доньки головного лікаря — з таким самим складним характером, як і в її батька? Чи не міняю я голило на пра…