Няня (для) мого сина

— Мишенька, дітко, скажи бабусі Сарі, хто ця чудесна жінка, що сидить поруч із тобою?

— Вона моя мама!

Підтверджуючи ці слова, дитина обхопила мою руку, притиснувшись усім тілом, підняла до мене личко й, віддано дивлячись в очі своїми величезними оченятами, запитала:

— Ти ж більше не поїдеш?

— Не поїду! — не замислюючись, вихопилося в мене, коли я дивилася в щирі й віддані очі маленького, такого самотнього хлопчика.

❃❃❃❃❃

Опинившись без роботи й зіткнувшись із зрадою близької людини, героїня приходить влаштовуватися на нове місце роботи, а знаходить кохання й сім’ю.

❃❃❃❃❃

Від автора: Якщо вам подобаються книги, де є розумні дітки, то запрошую вас в інші мої книги.

Мініформат: «Вона не твоя дочка, генерал»

Мати-одиначка: «Мої (не) рідні»

І: «Щастя рудого кольору»