Нульові. Справжня історія російського кіно

7 год. 16 хв.

Різне

Мова російська

Автор Марія Кувшинова

Читець Юлія Бочанова

Опис

Кнопкові мобільники, перші меми й Балабанов — так звучать нульові. Фільми 2000-х несподівано здобули культовий статус через два десятиліття. Ця книжка — про те, чому в них почалася «друга біографія», і як вона змінила наше сприйняття.

Пам’ятаєте епоху, коли кіно знаходили не за підказками алгоритмів, а випадково — перемикаючи канали й раптом натрапляючи на «той самий» фільм?

– «Пітер FM» йшов у кінотеатрах, а «Місто 312» співали «Залишуся» так, що пробирало до мурашок.
– «Дозори» обговорювали всім класом, а «Усім вийти з сутінків» повторювали навіть ті, хто Лук’яненка не відкривав.
– «Груз 200» був не просто переглядом, а випробуванням на витримку — уночі, в темній кімнаті, на ноутбуці, у компанії друзів.

Нульові — це перші торренти й болісно повільні завантаження. Час, коли кіно доводилося шукати, вичікувати, відстоювати — і закохуватися в нього попри обставини.

Кінокритикиня Марія Кувшиніна зібрала рідкісні інтерв’ю з авторами, підняла архівні матеріали й поспілкувалася з тими, хто відкрив ці картини вже в 2020-х — і побачив у них зовсім інше.

Вийшла жива розмова про фільми, які через двадцять років зазвучали наново й раптом набрали мільйони переглядів у зумерів:
– про «Пітер FM», що став гімном покоління, яке шукає себе;
– про «Русалку» Анни Мелікіян — непомічену в 2007-му й сьогодні сприйману як маніфест свободи;
– про «Гітлер капут!» та інше «сороміцьке» кіно, яке нарешті можна дивитися без снобізму;
– і, звісно, про Балабанова — режисера, який з кожним роком здається водночас і зрозумілішим, і страшнішим.

Це чесна історія про те, як ми змінювалися разом зі своїм кіно — і чому саме ці фільми ми пересматриваємо зараз, знаходячи в них відповіді на питання, які ми лише вчимося формулювати.

100%