Звичаї московських незайманих вулиць

«Іванові Сизому матушці Москві білокам’яній, за довге мандрування поза нею, зичу здоров’я і всім її широким чотирьом бокам низький уклін.

Понад рік я блукав різними місцями, а всюди так і не побачив того, що я так люблю в Москві, — її глухих, віддалених від центру вулиць, які давним-давно якось назвав дівочими, з їхньою такою, що тягне до серця, вражаючою й своєрідною бідністю…»