— Попалася, маленька шахрайко? Роздягайся, я зараз буду тебе карати, — шепочу, притискаючи дівчину до стіни.
Взагалі-то, я не сплю з підлеглими. Але ця вискочка стане винятком.
— Відпустіть, Матвій Романович, — вона відчайдушно пручається.
— Це помилка!— Ти заплатиш за кожен мільйон, який я втрачаю через твою вину, Валеріє!— Я не здавала проєкт конкурентам!
Я їй не повірив. Привіз до себе й змусив підкоритися.
А зранку замість жінки з тугим пучком і яскравим макіяжем у своєму ліжку побачив дівчину з ангельським обличчям і світлими кучерями. І, здається, закохався.
Може, вона справді ні до чого?
І що робити після того, що я вчинив із нею вночі?
Цикл «Історії сучасних попелюшок» — улюбленець читачів! Тепер на ЛітРес!