Майбутнє застаріває швидше, ніж його встигають придумати: усе, що ще рік (два роки, два десятиліття) тому здавалося нам перспективним, багатообіцяючим і тривожно близьким, або відсунулося на невизначений термін, або просто пішло на далеку периферію. Як наслідок, «фабрика з виробництва майбутнього», якою завжди вважалася галузь фантастичної літератури, дає збій або простоює. Автори збірки «Нове майбутнє» беруть на себе героїчну працю — перезапустити гвинтики цієї фабрики й запропонувати читачеві образ майбутнього, який проглядається вже з дня сьогоднішнього. І, як завжди, про теперішнє цей образ повідомляє нам мало не більше, ніж про те, що чекає попереду.
Галина Юзефович, літературний критик.
В епоху антиутопій важливо не забувати, що час не згорнувся в коло й не припинив свого руху. Майбутнє є — хай і не зовсім ідилічне. Приємно усвідомлювати, що автори цієї збірки, від Шаміля Ідіатулліна та Едуарда Веркіна до Олексія Сальникова і Володимира Березіна, не втрачають відчуття історичної перспективи. Поки живу — сподіваюся.
Василь Володимирський, оглядач книжок.
13 незвичайних оповідань сучасних російських письменників. У майбутньому, яке вони пропонують, можна загубитися й знайти себе, а ще — спробувати розгледіти історії, які «безсоромніші, ніж література».
Катерина Писарєва, культурна оглядачка, шеф-редактор групи компаній «ЛітРес».