Майбутнє сьогодні застаріває швидше, ніж його встигають придумати: усе, що ще рік (два роки, два десятиліття) тому здавалося нам перспективним, багатообіцяючим і хвилююче близьким, або відсунулося на невизначений строк, або просто пішло на далеку периферію. Як наслідок, «фабрика з виробництва майбутнього», якою завжди вважалася фантастична література, дає збій або простоює. Автори збірки «Нове майбутнє» беруть на себе героїчну працю перезапустити шестерні цієї фабрики заново й запропонувати читачеві образ майбутнього, який уже видно з дня сьогоднішнього. І, як зазвичай, про теперішнє цей образ повідомляє нам мало не більше, ніж про те, що чекає попереду. В епоху антиутопій важливо не забувати, що час не згорнувся в коло й не перестав текти. Майбутнє є — хай і не зовсім ідилічне. Приємно усвідомлювати, що автори цієї збірки — від Шаміля Ідіатулліна та Едуарда Веркіна до Олексія Сальникова й Володимира Березіна — не втрачають відчуття історичної перспективи. Поки живу — сподіваюся.

13 незвичних оповідань сучасних російських письменників. У тому майбутньому, яке вони пропонують, можна загубитися й знайти себе, а ще — спробувати розгледіти історії, що «безсоромніші, ніж література».

100%