Нова історія

Класичний зразок російського «інтелігентного» гумору. Найкраща частина «Загальної історії, обробленої „САТИРИКОНом“», що вийшла на початку ХХ століття (1910) на сторінках петербурзького сатиричного журналу САТИРИКОН.

Історія російського сміху дуже коротка… У далекому минулому російський сміх культивували лише русалки, які, упіймавши на березі недосвідченого перехожого, починали щекотати його доти, доки він, корчачись від сміху, не віддавав Богу душу…

Наступні етапи російського сміху вирізнялися такою ж чарівною простотою й безхитрістю: виставляли голого чоловіка на мороз і обливали крижаною водою, що викликало у вельмож того часу невтримні напади сміху. Купували блазнів — і якщо блазень був горбатим, то гарний настрій покупця вважався забезпеченим надовго.

Та коли російський сміх залишив позаду русалок, заморожених людей і веселих горбунів і понісся далі до культурного ідеалу — він з розмаху втрапив у обійми товстої, гучної тещі, яка довго тискала цього бідолаху в своїх обіймах, а добра цензура простягала над ними руки й благословляла такий протиприродний союз.

Виключивши зі своєї програми всі перелічені етапи російського сміху — від смертельного щекотання читачів русалками до популярної тещі, — «САТИРИКОН» обрав новий, власний шлях і, вступаючи в третій рік свого існування, може сміливо сказати, що обране ним спрямування викликає більше захоплення, ніж сміх заморожених людей і мандрівників, які померли завчасно від щекотки.