Аудіокнига Михайла Гершензона «Микола Перший і його епоха» — це життєпис одного з найодіозніших лідерів Російської держави та епохи його правління. Микола Романов не був бездушним і тупим деспотом, як його часто зображують у художній літературі. Він просто звик підпорядковувати все своїм принципам і формулам, намагався підігнати все під рамки, які йому підходять. Помилившись, він ніколи цього не визнавав і вперто продовжував рухатися навіть у хибному напрямку. Цар вирізнявся дивним бажанням бути в курсі всього, що відбувається в країні, аж до будівництва барака на якій-небудь повітовій станції; він прагнув привести все до стану симетрії й порядку. Найбільшим його недоліком вважають незнання ментальності людей, які населяють його державу.
«Час зовнішнього рабства і внутрішнього визволення» — не можна точніше, ніж Герцен, визначити цю епоху... Микола не був тим тупим і бездушним деспотом, яким його зазвичай зображують. Відмінною рисою його характеру, від природи зовсім не поганого, була непохитна вірність раз засвоєним ним принципам... Доктринер за натурою, він уперто гнув життя під свої формули, і коли життя вислизало з-під його рук, він звинувачував у цьому людську непокору... і неухильно йшов колишнім шляхом. Він вважав себе відповідальним за все, що робилося в державі, хотів усе знати і всім керувати — знати всяку сварку предводителя з губернатором і керувати будівництвом усякої сторожки в повітовому місті, — і виснажувався в марних зусиллях осягнути неосяжне і привести життя до симетричного порядку... Він не зла людина — він любить Росію і служить її благу з дивовижним самозреченням, але він не знає Росії, бо дивиться на неї крізь призму своєї доктрини».
Зміст:
Глава I. Імператор Микола I
Глава II. Сподвижники Миколи I
Глава III. Адміністрація
Глава IV. Суд і страти
Глава V. Кріпацтво
Глава VI. Військо
Глава VII. Преса і школа
Глава VIII. III відділення
Глава IX. Громадський рух за Миколи I
Глава X. Підсумки