Нічого особистого

«Привіт, кохана…» знайомий голос шепоче мені в ухо, а сталеві пальці на моїй шиї стискаються все сильніше. Колись я змусила його закохатися в мене — інакше не вдалося б його провести. Така моя робота: перекидатися з планети на планету й робити те, що потрібно Бюро. У якийсь момент почуття взяли наді мною верх, і я злякалася. Наємному агенту не дозволено віддаватися емоціям. Завдання виконала й поспішила зникнути.

Але він мене знайшов!

— Назви ім’я замовника? — тримає мій погляд, не відпускаючи. Я відчуваю, як скажено він хоче мене, попри лють за зраду. Його бажання взаємне — поруч із ним, і я втрачаю розум.

Але ми обоє розуміємо, що це не кінець гри, а її найпочаток.