— «То мій же дитина?» — Тим притискає мене до стіни. — «Ні, не твій! Це майбутній чоловік мій!»
— «Ха!» — «Цього старого, на якого ти намагаєшся його “повісити”? Не вигадуй, Варю, він не може мати дітей. Ще раз питаю — він мій?»
— «А якщо й твій? Яка різниця, якщо ти нічого не пам’ятаєш! Якщо ти мене ненавидиш!» — я не витримую й кричу, втомившись від його ненависті. «Так, здається, не пам’ятаю…» Він хапає мене за талію й різко притискає до себе. — «Пора заповнити прогалину. І я тебе зовсім не ненавиджу…» Його губи обрушуються на мої. Я переспала з мажором на вечірці. Він не пам’ятає нашої ночі й ненавидить мене. Але що робити, якщо я люблю його й ношу його дитину?