Ребекка найменше думала про заміжжя. Коли хвороба вимучила й душу, й тіло — не було часу думати про весільну сукню. Але роду де Грейстерів не відмовляють. Лише навіщо герцогу дурненька — та ще й майже нежива? За чоловіком тягнеться низка розбитих сердець — і її вибрали. Але замість радості перехоплює подих від страху. Втікати б, та урочистість уже має відбутися…