Роман, написаний за мотивами детективної п’єси Агати Крісті, яка мала шалено зростаючу популярність на театральних підмостках усього світу. Під час перенесення п’єса анітрохи не втратила гостроти, динаміки та загадковості, а несподівані повороти сюжету на папері виглядають не менш органічно, ніж на сцені.
«Незадовго до півночі вогкий листопадовий вечір затьмарив густий, липкий туман, що огортав сірою імлою ділянки вже й так темної, обсадженої деревами сільської дороги в Південному Уельсі, неподалік від узбережжя Бристольської затоки, звідки доносилися сигнали туманного горна — сумно, механічно й рівномірно. Інколи чути було далекий гавкіт собак і тужливий крик нічного птаха. Ті рідкісні будинки, що виднілися вздовж дороги,— а вона була не набагато ширша за звичайну вуличку,— стояли один від одного приблизно на пів милі. На одній зі своїх найтемніших ділянок дорога робила поворот, огинаючи великий сад у глибині якого височів гарний триповерховий маєток, і саме в цьому місці автомобіль зав’яз у багнюці, передні колеса провалилися в придорожній рів. Після двох або трьох спроб вибратися з рову водій, мабуть, вирішив, що наполегливість безглузда, і мотор затих».