В. Г. Распутін у 90-х роках ХХ століття написав цикл оповідань про Сена Позднякова, який у минулому був «п’яницею-бешкетником», невідомо звідки з’явився в селі Замори, а нині — людиною, що усвідомлює себе частиною круговороту селянського буття, думає про себе й державу. У циклі показано пробудження й відродження особистості, її завзятість у зіткненні з негативними соціально-упорядницькими явищами.
Поздняков, попри свою беззахисність перед жорстокістю сучасного світу, сповнений творчої енергії, тож поруч із ним інша людина може знайти душевну рівновагу.