Невинні дамські витівки

Хіба це не зла насмішка долі — зустріти чоловіка своєї мрії, а за пару годин стати свідком його страшної смерті? Невідомі вбивці в масках розстрілюють красеня-блондина прямо на очах у Тетяни. Їй дивом вдається врятуватися від переслідування, але з того моменту її життя перетворюється на пекло. Замахи слідують одне за одним, та її улюблену подругу — таємничим чином — зникає… Але все ж є один шанс залишитися в живих, і Тетяна не має наміру його втрачати…

Прощання затягувалися. Мені вже раз шість встигли побажати «щасливої дороги», а я — «щасливо залишатися», але сісти в машину й нарешті рушити ніяк не виходило. То Сергій Сергійович згадував щось не вчасно, то Валентин Іванович жартував, то Надія Василівна з поклоном нагадувала: «Ми на вас дуже розраховуємо». У відповідь я усміхалася, кивала і безліч разів заявляла, що «їхнє виробництво справило на мене приємне враження». Насправді я так і не зрозуміла, чим вони там займаються, тобто що виробляють. Хоч три години я блукала по фабриці, уважно до всього придивлялася і навіть хвилин п’ятнадцять постояла біля конвеєра. Будь-яке виробництво для мене — таємниця за сімома печатками, і призначення місцевих болтів, дощечок і гайок я так і не збагнула. Але приміщення радували око чистотою й порядком — так не властивими рідній вітчизні, тож я із радістю не преминула відзначити й змогла цілком осмислено похвалити. Робітники (переважно чоловіки) дивилися на мене із веселою цікавістю, з чого я зробила висновок: тут люди не бідніють — і знову пораділа.