Наречена вічності

Часовня тонула у білих квітах. Біля стін — похоронні вінки. На підлозі розкидані в’ялі троянди й лілії. І ніби марево на тлі стіни — постамент із чорного полірованого дерева.

А на ньому — скелет у весільній білій сукні, прикрашений золотом — десятки ланцюжків, персні, браслети, годинники на кістлявих руках… Череп із порожніми очницями… Косa в руці, позбавленій плоті.

У перший момент, побачивши цю дивну постать, капітан поліції Катерина Петрівська подумала: це якийсь фокус, перформанс… Але потім дика тривога стисла їй серце. Закрутило голову від задушливості, від запаху мертвих квітів, від гарячого воску.

Щоб не впасти, вона вчепилася в руку слідчого Страшиліна. Куди завело їх таке, здавалося б, просте діло про вбивство пенсіонера Іллі Уфімцева?.. Що ж сталося в домі старого Уфімцева, колишнього партійного функціонера, який у роки, що на схилі, читав Біблію й спілкувався з черницями найближчого монастиря?..