— Я не дівственниця… — Що ти сказала? — Райшид перепитав, явно приголомшений моїми словами.
— Ти чув, Караєв, — сміливо відповіла я, вирішивши, що втрачати мені все одно нічого. Нехай краще задушить прямо тут, ніж терпіти його дотики. Усе одно він зрозуміє, що я не перша.
— Ти розумієш, що говориш? Розумієш, що тебе віддали мені як знак примирення наших кланів? — шаленів мій наречений.
— Хто він?! Під кого ти лягла?! Мене видали заміж, вирішивши, що шлюб між кланами, які ворогують, принесе мир. Але вони не знали, що чистота, на яку вони сподівалися, давно вже не живе в мені. Її забрали в мене без дозволу. І тепер мій наречений має намір дізнатися правду й помститися за обман. Тільки от із ким? Зі мною чи з моїм кривдником?