Мені було дев’ятнадцять, йому — тридцять вісім. Ми зустрілися вперше — і це було жахливо, вдруге — стало ще гірше. Я мріяла, щоб наші шляхи більше ніколи не перетиналися, але доля розпорядилася інакше: найближчі сорок днів мені доведеться бути поруч із ним. І, як на зло, мої трусики тепер лежать у кишені його дорогого костюма, а в мене бракує сміливості вимагати їх назад. Бо він — батько мого нареченого.