У них, бачте, пророцтво. У нас — клятва. А от крайня, як завжди, я? Що, в королівстві перевелися принцеси? Чи ті вередливі особи з магічним даром причепилися до мене? Ех, мені говорили «не лізь», але хіба я послухаю? Ось і отримала жениха та ціле царство в придачу.
А що мені з ними робити? Спершу думаєш, як би тебе не вигнали геть зі свого. Та й для початку поясніть, хто він — мій жених? Лише тінь, людина… тьфу ти, демон, якого я люблю, чи підступний спокусник? Питань забагато для однієї мене. Особливо якщо відповіді доводиться шукати самій. І я знайду — не будь я принцесою Лілітаною Вольською. Піймаю цього демона за хвіст, і тоді… помилуйте боги цієї землі.
Дилогія «Невеста Демона»
1. Піймати Тінь
2. Крило фенікса