Пів року я мовчки терпілила його знущання. Він дивився на мене зверхньо, обсипав образами й поводився зі мною, як із нікчемністю, а я знову й знову витягувала його з того світу, вперто сподіваючись на диво.
І диво сталося: генерал пішов на поправку. Але коли його рідні заговорили про весілля й запропонували мені стати його дружиною, я відмовила. Я чула, як уві сні він кличе іншу — ту, якій колись поклявся. Ту, що зрадила його холодною байдужістю.
Я пішла, щоб почати заново: відкрити свою «Лавку спогадів» і залишити біль у минулому.
От тільки драконяча сутність усередині генерала прокинулася. А він не з тих, хто приймає поразку. Він розшукав мене й зрозумів, яку помилку зробив.
Тепер він готовий змести всі перепони на шляху до мене — навіть власну клятву. Але чи зможу я пробачити людину, яка одного разу розбила мені серце?