Невірний

— Мій улюблений скоро розлучиться зі своєю куркою, — каже моя вагітна сусідка по палаті.

Я виходжу помити чашку й чую стукіт дверей, що відчиняються.

— Котик, ти приїхав! — пищить Ліза.

— Ходімо швидше, у мене мало часу. Це твої речі? — відповідає їй низький голос із хрипким відтінком, і я хапаюся за раковину.

— Рустам? — не шепочу. Вию.

Чашка дзенькає об підлогу й розсипається на кілька великих уламків.

— Соня? — мій чоловік робить крок назустріч. — Ти?..

Рустам прожарює мене поглядом, ми обоє дивимось на поділ моєї одноразової лікарняної сорочки.

Бо по ній розтікається велике червоне плям’я.

І я втрачаю свідомість.