Незгасима лампада

Борис Миколайович Ширяєв (1889–1959) народився в Москві в родині потомственного поміщика. Під час Першої світової війни пішов на фронт як кавалерійський офіцер. У 1918 році повертається до Москви й намагається пробратися до Добровольчої армії, але його затримали й засудили до смертної кари. За кілька годин до розстрілу він утік. У 1920 році — новий арешт, Бутирська в’язниця. Смертний вирок замінили 10 роками Соловецького табору. Далі знову були заслання, арешти. Усі роки життя, наскільки міг, Ширяєв займався журналістикою, писав вірші й прозу. Під час Великої Вітчизняної війни він покинув країну разом із відступаючими німецькими військами, а решту років прожив в Італії. «Невгасима лампада» — спогади, яскраве свідчення про Соловецьку каторгу, про більшовицький терор, про страждання тисяч російських мучеників та сповідників.