Патріархальна культура століттями нав’язувала жінці ідеали лагідності, самовідданого служіння та покори — роль домашнього ангела, солодкість підкорення. Героини Гелен Льюїс зовсім не такі. Їхні імена оточували скандали. Їх саджали в тюрми, побивали камінням, а в наш час (ніби вдачі пом’якшилися!) — просто глузують. Складні, нетерпимі, незручні й егоцентричні, іноді агресивні, іноді смішні — оригіналки, дивачки, вискочки. Вони озвучували приховані проблеми й показували ненормальність звичного. Вони ламали стереотипи, змушували суспільство переглядати гендерні конвенції, змінювали уклад, правові норми та державні інститути — в інтересах усіх інших. Безпристрасний педантизм історика-архівіста й чесність журналіста-розслідувача, аналітичний розум, гаряча емпатія і готовність бачити неприємну правду про своїх героїнь дозволили Гелен Льюїс зібрати тверезу, проникливу, гірку, веселу й безстрашну історію фемінізму — його перемог і поразок. Без пафосу й ресентименту розповісти про те, як половина людства добивалася права розпоряджатися своїм тілом і голосом, своїм часом і доходами; права помилятися й виправляти помилки; права бути недосконалими — бути людьми.