Та, що розриває душу, історія трагічного, приреченого, нерозділеного кохання дівчини — каліки Едіт фон Кекешфальви до доброго й щирого, але недалекого молодого офіцера, здатного відповісти на її почуття лише жалем.
Едіт розуміє: їй, прикутий до інвалідного візка, не варто розраховувати на взаємне кохання.
Але сила її несамовитої пристрасті така, що й не потребує взаємності. Єдине, на що може сподіватися дівчина, — це диво, яке допоможе їй одного дня встати й піти…