З самого дитинства Розмарі знала, що вона прийомна дитина. Це не заважало їй відчувати себе частиною родини, але змушувало доводити — що вона впорається сама. Відмовившись від фінансової підтримки батьків, вона побудувала кар’єру фотографа, вийшла заміж, пережила зраду й скандальний розлучення.
Але в її житті завжди був він.
Ештон Харт. рідний син її прийомного батька, який з’явився з нізвідки. Розмарі дізналася про нього, коли йому було сімнадцять, а їй — двадцять два. Але замість ревнощів і страху опинитися за бортом нової родини, вона відчула зовсім інші почуття. Ештон став для неї всім: другом, братом, захисником, найріднішою людиною. Тими, хто розумів її без слів. Тими, кому вона довіряла більше, ніж собі.
Але де проходить межа між прив’язаністю та чимось більшим?
Вона переконувала себе, що це нічого не означає. Вона заплющувала очі на очевидне. Але коли, нарешті, усвідомила правду — він уже втомився її чекати.
Раніше книга виходила під назвою «Дивись на мене» (автор — Алекс Джилліан).