Нерон. Безумство і реальність

Нерон: тиран чи жертва історії?

Олександр Бетц руйнує міфи про найскандальнішого римського імператора, пропонуючи побачити за звичним образом божевільного й деспота реалії його часу — палацові інтриги та боротьбу за владу.

Ім’я Нерона стало синонімом усіх можливих вад — точкою на барвистій палітрі зла. У пам’яті століть Нерон лишився як тиран, матереубивця, підпалювач Рима і гонитель християн. Є й більш поблажливий погляд: товстий невротик, безпринципний ледар, розпещений невдаха, захоплений поезією та скачками — абсолютно непридатний до ролі римського імператора.

Однак спогади про Нерона завжди були похідними від сенатської історіографії. Жодній годувальниці й жодному дегустатору не спало на думку перенести на папірус свою думку про Нерона. Мовчать римські наймані робітники та ремісники, які постійно зайняті на будівельних проектах імператора; мовчать охоронці Нерона, його вільновідпущеники, візничі, актори й узагалі простий люд — переважна більшість населення Рима й імперії.

Історик-антикознавець Олександр Бетц не ставить перед собою завдання просвітити/виправдати Нерона, і для цього немає підстав; мета книги — деміфологізувати імператора. Бетц пропонує зануритися в реалії римського суспільства, систему імператорської влади та палацові інтриги, щоб спробувати побачити в образі Нерона щось понад оргії, безнравственність, декаданс, жорстокість і свавілля.

«Тоді гробницю Нерона ще довго прикрашали квітами. Правда, ми не знаємо, хто саме зберігав його пам’ять, адже навіть сьогодні квіти на могили тиранів несуть частіше, ніж хотілося б. Любити Нерона було зовсім не соромно».