Гострий, дошкульний, беззаперечно проникливий текст, у якому голос героя стає голосом покоління. Багатьом впізнаваний цей образ: мілленіал, що пережив дев’яності, дорослішав у нульових і з головою пірнув у бурхливі десяті.
У «Непонятном романе» дві сюжетні лінії: в одній герой, тезка автора, шукає скарб із другом Льонею в нічному лісі підмосков’я, а в другій — дає інтерв’ю вигаданому ютуб-блогеру. Нічні блукання в темряві, без орієнтирів і карти, перетворюються на дивовижну, психоделічну подорож, що відміняє закони часу й простору та врешті-решт закінчується в уральській тайзі. Розмова під коньячок із ведучим ютуб-каналу поступово набуває ностальгічного характеру — Іван і співрозмовник розповідають цікаві історії, діляться тонкими миттєвими зрізами-почуттями про затяжне студентське пияцтво, нутелу, травму покоління, макарошки та любов. І якщо в попередньому успішному романі «Стрим» Іван Шипнігов віртуозно передав стилістику листування в месенджері, то в «Непонятном романе» читач занурюється в сучасну розмовну літературну мову — ту, яку ми чуємо в ютуб-інтерв’ю популярних ведучих. Але це треба окремо розповідати.
Нелогічні й інколи божевільні сюжети спочатку збивають з пантелику, але потім затягують і поступово розкривають свої таємниці, зачаровуючи щирістю та близькими судженнями про почуття, цінності й бажання.