— Двійня? Погано… — холоднокровно видає він, не відриваючи погляду від моєї історії. — Віка, від мене?
— Гордею Віталійовичу, хіба це важливо? — намагаюся говорити невимушено, ніби його питання зовсім не зачіпає мене. — Ви тут як спеціаліст-кардіолог, а я в ролі вашої пацієнтки. Ми помінялися місцями, і тепер мені потрібна ваша допомога. Що скажете, докторе, які будуть рекомендації?
— У нашій ситуації тільки одне… — він піднімає на мене сталевий погляд льодяних сірих очей, щоб добити жорстким вироком:
— Аборт.
Я закохалася в колегу й батька своєї маленької підопічної, порушила лікарську етику й власні принципи, а він… цинічно відправив мене на аборт.
Незабаром після цього я застала його в обіймах однієї з працівниць. Я думала, що Гордею не потрібна ніхто, крім його померлої дружини, а йому просто не потрібна… я.
За два крихітних сердечка, що б’ються під моїм, і за власне — мені доведеться боротися наодинці.