Негода

2008 рік. Проста водій-уодій, колишній солдат афганської війни, самотужки влаштовує зухвале пограбування спецфургона, який перевозить гроші великого торгового центру. Так у мільйонному, але провінційному місті Батуєв завершується довга історія могутнього й діяльного союзу ветеранів афганської війни — чи то громадської організації, чи то бізнес-альянсу, чи то кримінального угруповання: у «лихі дев’яності», коли цей союз створився і набрав сили, складно було відрізнити одне від іншого. Але роман не про гроші й не про кримінал, а про негоду в душі. Про відчайдушні пошуки причини, через яку людина має довіряти людині у світі, де переможцями стають лише хижаки — але без довіри жити неможливо. Роман про те, що велич і відчай мають одне коріння. Про те, що кожен із нас ризикує мимоволі потрапити в негоду — і вже ніколи звідти не вибратися, бо негода — це притулок і пастка, порятунок і загибель, велике втішання й вічний біль життя.