Ненаписане оповідання Сомерсета Моема

Юрій Нагібін (1920 — 1994, Москва) — успішний прозаїк, журналіст, сценарист.

У юності захоплювався футболом, де йому прогнозували велике майбутнє. Навчався в медичному інституті, на сценарному факультеті ВДІКу. Перший оповідання Юрія Нагібіна було опубліковано 1940 року.

Враження й спостереження фронтового життя увійшли в його воєнні оповідання: у 1943 році вийшла збірка прозових творів «Людина з фронту». Пізніше були опубліковані збірки оповідань, натхненних Мещерою: «Погоня. Мещерські були» (1963), «Зелена пташка з червоною головою» (1966).

У 1980-ті Нагібін пише цикл оповідань — героями його книжок стають Гете, Бах, Тютчев, Лєсков…

За словами літературознавця Грети Йонкіс, «Юрій Нагібін був мало не єдиним радянським письменником, якому пощастило бути прийнятим на віллі “Мориск” на Рив’єрі, де пройшла добра половина життя Сомерсета Моема і де він помер у повній самотності. “Мориск”, де бували знаменитості, принци крові й помітні політичні діячі (Моєм був дружний із Черчиллем), — частина легенди про письменника. Вілла була його фортецею, але він ховався там ненадовго. Моєм не належав до письменників, які спостерігають життя з вікна.

Нагібін був вражений дендізмом дев’яностолітнього старця, але ще більше — контрастом між тілесною кволістю та силою, жвавістю його думки. Російський гість дивувався рідкісному поєднанню спокійної гідності, дитячого азарту й отруйного сарказму, з яким Моєм говорив про справи письменництва, що його все ще хвилювали».

Ймовірно, саме ця зустріч і стала приводом для «Ненаписаної оповіді Сомерсета Моема».