Нелюбима

«Ах! Тім!» — голос, який болісно знайомий.

— «Юлька, ти зведеш мене з розуму, чортівка».

Перед очима — спина Тимура. Він навіть не зняв футболку!

Під ним — Юля, моя найкраща подруга. Її довгі, стрункі ноги обвивають талію Тима.

Від зради серце стискається й вибухає.

— «Це жорстоко, Тім. Я ж люблю тебе! Ти обіцяв бути поруч. Берегти… кохати…»

Він кидає в мене погляд, у якому читається невдоволення, і навіть якась злість.

— «Ми були дітьми, Варьо! І говорили дурниці».

Його крик б’є по вухах. Розколює повітря, як скляну вазу.

— «Я тебе не люблю. І ніколи не полюблю», — ріже без ножа, — «забудь про свої почуття. Вони мені не потрібні».

❃❃❃❃❃

Я полюбила Тимура, коли мені було шістнадцять. Цілих два роки я зберігала в собі мрії про те, що одного разу ми будемо разом.

Але він розтоптав мене й поїхав підкорювати світ. Адже Тимур відомий гонщик, а я — лише подруга дитинства, яку він ніколи не зможе полюбити…