— Ці фото всі побачать, — сказав Кирило. — Завтра ти прокинешся зіркою, особливо серед хлопців. Я скинув їх на флешку. — Навіщо ти так зі мною? — тихо спитала я. — У чому моя провина? Кирило не відповів. Усміхнувся й хотів вийти з кімнати, але я зловила його за руку й зупинила. — Будь ласка, не треба, — попросила я, заглядаючи в його холодні й байдужі очі. Я впевнена, що він мене не пожаліє. — Не роби цього! — моє мовчання буде дорого коштувати, — нахабно кинув він у відповідь. Це шантаж! — Чого ти хочеш натомість? — Ти виконуватимеш мої бажання, Лізо. І перше… — Кір звів брови, роблячи вигляд, що думає. Потім ухвалив рішення. Погляд сірих очей застиг на моїх губах. — Поцілуй мене.