Недоставлений лист

Вона завжди керувалася житейською мудрістю: «Найкраще — ворог доброго». Але неможливо прожити життя, нічого не змінюючи, особливо в Епоху перемін. Якби Ніна могла уявити наслідки відпустки, проведеної в Криму, навряд чи вона наважилася б поїхати в Алушту листом із минулого, намагаючись знайти адресата.

Втім, і в будь-якому разі, малюнок, що раптово з’явився з глибин старовинного секретера в конверті, пожовклим від часу, так чи інакше привів би до зміни долі всіх членів родини Костроміних.

«Будь-яка ціна...» — повторила Ніна про себе.

Їй згадалася кімната з земляною підлогою й солдатським ліжком, стара жінка, яка сиділа нерухомо на стільці в кутку, так і не спромігшись пробачити собі давній гріх. Життя, прожите під гнітом провини, яка, як з’ясувалося, давно була пробачена...

Знову й знову її різала думка: що якби вона, Зінаїда, отримала тоніноє письмо сорок років тому? Просто лист — повідомлення, що сестра жива, здорова й щаслива.

Але, як відомо, минуле не терпить умовного способу — усе сталося так, як сталося.

Невже той нещасний малюнок був тому причиною? Невже Марго сховала конверт у тайник старого секретера не лише через ревнощі, а й тому, що добре знала ціну його змісту?!

Ні, Ніна й досі відмовлялася в це вірити!

Та й лист, за словами Івана, не розкривали...