— Не тішся, хлопчику. Твоє завдання — просто підтакувати мені, — вона зневажливо підтискає пухкі, що так манять губи.
— Ми… різні. Інші планети, Всесвіти, море й повітря, лід і полум’я. Я вийду заміж за хлопця з мого кола. А ти… Просто інструмент для досягнення мети.
— Батько скаженіє, дізнавшись, що мій хлопець — злидар.
— Не перераховуй, Злата. Я тебе зрозумів, — відповідаю навмисно спокійно, наче мені байдуже.
— Тоді можна не боятися.
— Чого? — фиркає вона.
— Що ти закохаєшся в мене.