Моє особисте покарання — сусід. Хтивий бабій, який не пропускає жодної спідниці. Але якось доля вирішила його перевиховати: у його квартирі раптово з’являється немовля.
— Медведєв, тобі колись казали, що коли особисте життя надто активне, інколи з’являються діти?
— Я — саме втілення обережності, Лисицина! — гарчить він, нервово міряючи кроками кімнату.
— Тоді погані новини: твоя обережність дала осічку!
— Слухай, давай ти посидиш із малим, поки я розберуся з його мамашею? — раптом видає Медведєв свою «геніальну» задумку, і мені хочеться його задушити.
— Це вже клінічний випадок, Медведєв, — втомлено зітхаю я і прямую до виходу.
— Проси що завгодно, Аліса! — кричить він мені вслід.
І я б пішла, але хіба ж жінка здатна прийняти здорове рішення, коли на обрії так спокусливо маячить можливість помститися сусіду? Головне — щоб після цього всі лишилися живі.