- Тебе найняли, щоб обслуговувати мене, - з натиском сказав чоловік. Він спеціально не змінив формулювання — бачив, що це мене зачіпає. Зупинившись, мій роботодавець повільно повернувся до мене. - Якщо щось тебе не влаштовує, ти знаєш, де знаходиться вихід! – пригвоздив він мене до місця своїм темним поглядом.
Мене не влаштовувало все! Абсолютно все! Навіть тон, яким він зі мною розмовляв! Але куди мені йти? Потрапивши в тепло, я вже не хотіла повертатися на вулицю.
- Вам здалося, - якнайспокійніше промовила я. А в себе в голові не перестає крутитися думка, що звідси треба тікати. Він небезпечніший, ніж мій брат і наречений, який не відбувся.