— Незабаром вибори, мені потрібна сім’я для красивої картинки, — холодно кидає Туманов, — на рік чи два.
— Я не можу, — відчайдушно мотаю головою.
— Твій дитячий центр не окупається, господиня знімної квартири вас виселить, — починає Туманов перераховувати, загинаючи пальці.
— Звідки ти знаєш?!
— Неважливо. Як ти плануєш утримувати своїх дітей? — він усміхається. — В опіці не зрозуміють, якщо ти станеш бездомною і безробітною.
— Ти мені погрожуєш? — я здригаюся.
— Попереджаю, — встає Туманов. — Збирай речі, Соня. Завтра я за вами заїду.
Одного разу мені вдалося втекти від цього чоловіка, але він мене знайшов. Найгірше те, що в нас двоє спільних синів, і я боюся, що він забере дітей, якщо дізнається таємницю їхнього народження.