Не (його) іграшка

—Ти вагітна.

—Моя вагітність тебе не стосується! — шепочу, ледве тримаючись на ногах від сминаючого жаху, прикриваю руками живіт.

—О, ні, солоденька! — підходить впритул, забирає мої руки, уважно дивиться на те, що я марно намагаюся приховати. В очах — лід, на обличчі застигла сувора маска. Чоловік ледве тримає під контролем свій гнів.

—Ти вагітна від мене. Можеш навіть не намагатися обманювати! — цідить крізь стиснуті зуби. Він усе зрозумів. Він знає. Емоцій так багато, що забуваю дихати. Роблю крок назад, хочу втекти, але він міцно тримає мене за руки. Не дає піти.

—А мені потрібен спадкоємець. — зло блищать очі, всередині паніка.

—І ти мені його народиш! А після я його заберу!