Жених так і не оцінив мого появу, що наказав замкнути мене в клітці й викинути ключі. Він думав, що так позбудеться мене. Але я — так просто не здамся й наведу тут порядок. Та ще й ползамка полагоджу. Якраз ту частину, що за законом тепер належить мені.
*** «Запри її й кинь ключі в річку», — наказав я, жбурнувши своєму слузі зв’язку ключів. — «Але вона ж…» — прошепотів дворецький. — «Вона шкідниця! Жалюгідна людино! Я не бажаю більше нічого про неї знати!» — вигукнув я, стрімко виходячи з кімнати. — «Закрий її в клітці! Мені не потрібна така наречена!»