Я збирався одружитися з донькою свого друга, який загинув, щоб уберегти її від жадібної матері. Але в свої тридцять вісім років я здаюся молодій нареченій лише старим невдахою й шанувальником пікантних пригод. На нашому першому побаченні вона вбралася в грубий одяг, взяла ціпок і представилася персонажем із бульвару. Моя задача — забезпечити їй освіту й добре майбутнє. Але Міра втікає з дому в день, коли я збирався зробити їй пропозицію. Тепер я йду по слідах загадкового Шакала, в чию машину вона сіла. Чи вона справді потребує моєї допомоги?
«Не хочу виходити заміж за старого! Може, зробити вигляд, що я дурненька. Я вскакую й кидаюся до коробки з театральними костюмами. Накидаю мішковину з латками й хутряною облямівкою. На голову — капелюх із вуаллю, а в кутку знаходжу ціпок, захований за лижами. Сапожки натягую з давніх чобіт і, шкутильгаючи, заходжу в вітальню, завмираючи, побачивши красунчика, ніби з обкладинки журналу»…