Після навчання Катя Русанова не хотіла повертатися додому. Хоч куди — аби тільки не під мамине крильце. Соромно визнавати, але дівчина не любила матір. І вона була впевнена, що й мати їх не любить: чоловіка й дочок — Мілку та Катю…
Роботу психолога в дитячому будинку, яку для Каті знайшла активна й владна мама, героїня розглядала як тимчасову. Та чому вона могла б навчити дітей, позбавлених материнської любові? Навіть їй самій впору кричати на весь білий світ: «Навчіть мене любити!»
❃❃❃❃❃
Книга також виходила під назвою «Я вас люблю — терпіть!»