Навчи мене кохати

«Так сталося, що моя сутність тягнеться до тебе, і нам доведеться зачекати», — заявляє Богдан, затискаючи мене в кут і скануючи золотими очима. «Чого чекати? Мені не потрібен цей перевертень!» — «Запам’ятай, Аліса, головне — не провокуй і не думай бігати! Я ж упіймаю, і тоді буде гірше. Куди ще? Мене й так викрали й замкнули десь невідомо де». — «Ні, я не буду слабкою, тому зриваюся й біжу».

— «Аліса, ні!» — ричить звір і миттєво перехоплює, аби втиснути мене в груди.

— «Я ж казав — не гратися! Сама винна, тож буде тобі урок!»